Музеї, хмарочоси, заводи, цехи, промислові об’єкти – всі ці споруди є результатом клопіткої роботи інженерів, на побудову яких витрачається максимум зусиль та маса часу. Проте навіть незначна по-своєму масштабу пожежа, може послабити конструкцію будівлі та спричинити її тотальне руйнування. Щоб уникнути деформації будівельної конструкції під час пожежі, виконується вогнезахисна обробка різних несучих частин будівлі.

Це дозволяє збільшити часовий показник вогнестійкості будівлі, а значить збільшує шанси на успішну евакуацію людей та зберегти цілісність будівельної конструкції.

Методи вогнезахисту можна класифікувати за типом захищуваних матеріалів та за типом вогнегасних матеріалів. За типом захищуваних матеріалів розрізняють: дерев’яний, металевий, бетонний, тканинний та вогнезахист кабельної проводки. За вогнезахисними матеріалами поділяють: вогнезахист на основі мінеральної вати, штукатурки, фарби та плит (магнезитові, гіпсокартонні).

Вогнезахисну обробку дерев’яних конструкцій можна виконати за допомогою лаків, фарб та просочування сольовими розчинами. Найпопулярнішим методом є просочування, яке поділяється на глибоке та поверхневе. Якщо глибоке просочування виконується за допомогою спеціального устаткування, в якому деревина просочується сольовим розчином під тиском, то поверхневе просочування відбувається простим нанесенням розчину на поверхню захищуваної деревини. Сольові розчини, якими просочують деревину, містять основний компонент антипірен (саме він не дає дереву горіти) та антисептик (вберігає дерево від шкідників). Згідно державних норм, після вогнезахисної обробки зразок деревини піддається випробовуванню газовим пальником протягом 2 хвилин і визначається відсоток втрати маси деревини. Якщо під час випробовування деревина втратила менше 9% маси, то її відносять до І-ої групи вогнезахисної ефективності; при втраті маси від 9% до 25% – до ІІ-ої групи. Якщо втрати деревини складають більше 25% маси, то вважається що захищуваний розчин не забезпечує належного вогнезахисту.

Одним з ефективних рішень для вогнезахисту металоконструкцій є спеціальні спучуючі фарби. Принцип захисту полягає у спучуванні шару фарби під дією температури (160˚ – 200˚С), її об’єм збільшується у 70 разів, тим самим створюючи термоізолюючий ефект. Тож чим більший шар фарби нанесено на металоконструкцію тим кращий її вогнезахист. Але при перевищенні товщини шару більше ніж 2мм, фарба спучується нерівномірно (погіршується термоізоляція) та починає відшаровуватись. Максимальний показник вогнестійкості який можна досягти за допомогою фарби складає 90 хвилин. Тому, якщо необхідно досягти вогнестійкості 180 хвилин, рекомендується використовувати штукатурку. Але нанесення штукатурки має свої недоліки, через що вона має обмежене використання: велика трудомісткість по нанесенню покриття, збільшення навантаження на каркас та фундамент будівлі, необхідність застосування антикорозійних складів.

Для вогнезахисту бетонних конструкцій використовують мінеральну вату, магнезитові плити, вермикулітові чи гіпсокартонні плити, штукатурка.
Вогнезахист тканин виконують змочуванням або розпиленням, використовуючи спеціальні вогнестійкі засоби. Це дозволяє перенести тканини з групи легкозаймистих у групу важкозаймистих матеріалів. Тканина не набуває інших запахів, не змінює структури чи кольорів, відсутні сольові розводи. Після обробки, тканина піддається випробовуванню згідно чинних державних вимог, до складу яких входить також гідроліз. Якщо після гідролізу тканина не втратила вогнезахисні властивості, то вогнезахисну обробку тканини вважають успішною, а замовнику видають комплект відповідних документів.

Деякі розповсюдженні вогнезахисні матеріали : ФЕНІКС, ДСА, ЕНДОТЕРМ, НЕОМІД, KONLIT. Ми займаємося вогнезахистом приміщень і конструкцій по усій Україні і ми з радістю допоможемо Вам.