Системи пожежогасіння є важливим заходом гасіння пожежі. При відсутності засобів пожежогасіння від моменту виявлення пожежі до прибуття пожежних підрозділів проходить великий проміжок часу, що в більшості випадків призводить до повного охоплення приміщення полум'ям. Основна задача систем пожежогасіння - виявлення пожежі на початкової стадії та її ліквідація. Системи пожежогасіння можна класифікувати двома способами, за типом вогнегасної речовини та за способом зберігання вогнегасної речовини.

За типом вогнегасної речовини системи пожежогасіння діляться на:
● Аерозольне
● Водяне
● Порошкове
● Газове
● Пінне

Аерозольне пожежогасіння
Впродовж багатьох років одним з найкращих засобів об’ємного пожежогасіння були гази хладони (фреони). Проте з часом, вчені довели, що такий газ руйнує озоновий шар Землі, тому це змусило пожежні служби використовувати менш ефективні гази такі як азот та вуглекислий газ.
У пошуках нового альтернативного варіанту об’ємного пожежогасіння, у 80-их роках виникла ідея використання аерозольних засобів пожежогасіння. Випробовування аерозолів на основі окису лужних металів показали, що вони в декілька разів ефективніші ніж газ.
Аерозольні системи пожежогасіння знаходять своє застосування у виробничих, складах, гаражах, цехах, на залізничному й автомобільному транспорті, на морських і річкових судах.

Принцип роботи аерозольних систем пожежогасіння базується на впливі високодисперсних частинок на процес горіння. Ці частинки утворюються у спеціальному пристрої, генераторі, при згорянні твердопаливних речовин. Після активації генератора, у приміщенні швидко піднімається концентрація вогнегасного аерозолю. Частинки аерозолю зв’язують вільні радикали у зоні горіння, в результаті чого порушується тепловий баланс, полум’я вогню та температура газового середовища у приміщенні зменшуються. А після завершення роботи генератора, впродовж 10 - 15 хв у повітрі зберігається необхідна концентрація аерозолю, що виключає можливість повторного займання. Пуск аерозольних систем виконується вручну або за допомогою ППК.
Варто сказати, що у генераторів аерозольного пожежогасіння є одна велика перевага, вони значно економніші ніж інші системи пожежогасіння. Так наприклад, газові системи вимагають великих капіталовкладень. Аерозольні генератори зручніші і простіші в експлуатації та монтажі, мають порівняно невелику вартість і тривалий строк використання. Задовільняючи державно-нормативні показники вібростійкості, деякі моделі аерозольних генераторів можна застосовувати у громадському транспорті: автобуси, поїзди.

Аерозольне пожежогасіння застосовують для гасіння пожеж класу А2 (горіння твердих речовин, яке не супроводжується тлінням), класу В (горіння рідких речовин) та локалізація пожеж підкласу А1 (горіння твердих речовин, яке супроводжується тлінням) згідно ГОСТ 27331 об’ємним способом у приміщеннях об’ємом до 10 000 м3, висотою не більше 10 м. та з визначеним параметром негерметичності. Та незважаючи на вищезгадані переваги аерозолів, вони мають ряд недоліків:
• не можна гасити тліючі матеріали та матеріали схильні до самозаймання, лужні та лужноземельні метали;
• заборонено застосовувати у приміщеннях де перебуває більше 50 осіб або які не можуть бути покинуті людьми до початку роботи генератора;
• генерація аерозолю відбувається під час горіння твердопаливних речовин при температурі до 400˚С;
• необхідно передбачити в приміщення отвори для скидання надлишкового тиску.

Водяне пожежогасіння
Автоматичне водяне пожежогасіння, яке входить до сучасних технічних засобів пожежної автоматики, призначене для виявлення та гасіння пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей від впливу вогню.

Залежно від типу зрошувачів, розрізняють спринклерні та дренчерні системи пожежогасіння. До складу будь-якої з цих систем входять мережа трубопроводів, насосна станція, резервуар запаси води, спринклери/дренчери.

Спринклерна система пожежогасіння локально погасти пожежу на ранніх стадіях. Це автоматична система, для її запуску чи контролю не потрібна присутність людини. Спринклерна система побудована таким чином, що на початковій стадії пожежі спрацьовують спринклери, вони містять у собі клапан, який утримується скляною термочутливою колбою. Нагрівшись до певної температури (57-68°С) колба розривається, і тим самим відкриває клапан з водою.
Спринклерна система пожежогасіння існує водозаповнена, сухотрубна або змішана. Тому під час проектування системи потрібно враховувати температурний фактор оточуючого середовища з метою запобігання замерзання вогнегасної речовини.

Спринклерна система пожежогасіння відноситься до найбільш уживаних у сучасних будівлях: готелі, спортивні комплекси, адміністративні будівлі, житлові будинки.

Дренчерна система пожежогасіння використовується для гасіння вибухонебезпечних приміщень, приміщень з легкозаймистими речовинами та організації протипожежних перешкод у вигляді дренчерних завіс. Ця система відрізняється використанням дренчерів – зрошувальних насадок відкритого типу.

На відміну від спринклерної, дренчерна система пожежогасіння не має термочутливих колб, які розриваються під час нагрівання. Тому подача вогнегасної речовини виконується по команді від давачів або ручного запуску.

Оскільки дренчерна система використовує зрошувачі відкритого типу, то це означає, що під час експлуатації трубопровід залишається сухим, незаповненим водою. На відміну від спринклерної системи, яка здатна гасити пожежу локально в приміщенні, дренчерна при пуску зрошує усе приміщення одночасно. Такі системи пожежогасіння застосовуються у приміщеннях у яких присутня загроза вибуху, або швидке поширення пожежі.

Газове пожежогасіння
Бібліотеки, музеї, серверні, сховища даних, приміщення з комутаційним устаткуванням, кабельні шахти – приклад тих об’єктів, де не може використовуватись водяне пожежогасіння; адже навіть при своєчасній ліквідації осередку пожежі, вода може пошкодити або вивести з ладу предмет охорони (книги, картини, електрообладнання).Тому у таких випадках доцільно використовувати газові системи пожежогасіння; їхня дія полягає у зниженні концентрації кисню за рахунок надходження в зону реакції інертного газу. Окрім того, наслідки використання газового гасіння легко усунути провітривши приміщення.
В якості вогнегасної речовини використовують наступні гази: хладон, азот, аргон, діоксид вуглецю, пентафторетан, гептафторпропан, додекафтор-2-метилпентан-3-он.

Установка, що здійснює газове пожежогасіння, зазвичай складається із резервуару, газової вогнегасної речовини (стиснутого або зрідженого газу), розпилювачів (дюзи) і трубопроводів, що забезпечують доставку і випуск газу. Під час експлуатації газової системи пожежогасіння деякі елементи можуть втратити герметичні властивості, що в свою чергу приведе до втрати вогнегасної речовини. Для своєчасного виявлення таких втрат використовують ваги, на які поміщають резервуар з газом.

Пінне пожежогасіння
Піна застосовується для гасіння твердих та рідких речовин(нафтопродукти, лужні метали), які неможливо загасити водою. Під час гасіння, палаючі речовини покривають піною, тим самим перешкоджаючи надходження повітря до осередку займання. Вогнегасні властивості піни визначають за її кратністю (відношення об'єму піни до об'єму її рідкої фази), стійкістю, дисперсністю та в'язкістю. Піна буває двох типів: хімічна та повітряно-механічна.
Хімічна піна утворюється під час взаємодії розчинів кислот і лугів. Вона складається з водяного розчину мінеральних солей, піноутворювача та бульбашок вуглекислого газу. Вартість хімічної піни вища, ніж повітряно-механічної, тому вона не знаходить такого широкого застосування в пожежогасінні. Окрім того хімічна піна за своїми складовими (кислоти, луги) є агресивною речовиною, а тому є небезпечною для людини при попаданні на шкіру.

Повітряно-механічна піна це суміш повітря (90%), води (9%) та піноутворюючої речовини. Основні переваги пінного пожежогасіння:
● Суттєве зниження витрат води;
● Можливість гасити пожежі великої площі;
● Можливість виконувати об’ємне пожежогасіння;
● Можливість підшарового гасіння нафтопродуктів у резервуарах;
● Підвищена (у порівнянні з водою) змочувальна здатність;

Перевагою підшарового методу перед традиційним, коли піну подають знизу, полягає у захищеності піногенераторів та пінопроводів від вибуху парової суміші. При ліквідації пожеж у резервуарах, обладнаних системою підшарового гасіння, піна низької кратності подається безпосередньо в шар нафтопродукту через пінопровід системи пожежогасіння, що знаходиться у нижній частині резервуара, за допомогою пересувної пожежної техніки. Гасити пожежі підшаровим методом можливо лише при використанні спеціальних піноутворювачів, яким властива інертність до нафтопродуктів та здатність утворювати плівку на поверхні горючої рідини.

Порошкове пожежогасіння
Одним з найбільш використовуваних методів пожежогасіння по праву вважається порошковий. Даний метод застосовується для локалізації горіння твердих, рідких, газоподібних речовин, лужних металів та обладнання під напругою.

Переваги використання порошкового пожежогасіння полягає у високій вогнегасній здатності, універсальності та відносній дешевизні порошку. Складові компоненти порошку здійснюють мінімальний вплив на поверхні обладнання та меблів. Порошок не токсичний, а тому не створює прямої загрози життю людини. Але дрібнодисперсна суміш може утримуватись у повітрі протягом декількох хвилин, а це може призвести до ускладнення дихання. На сьогоднішній день випускають порошки спеціалізовані (для гасіння лужних металів та деяких видів горючих рідин) і загального призначення (для гасіння твердих/рідких речовин, матеріалів та обладнання під напругою).

Недоліками порошкового пожежогасіння є поверхневий метод гасіння пожежі, і як наслідок низька проникаюча здатність, а також можливість забруднення предметів охорони.

В залежності від реалізації порошкового пожежогасіння, пуск пожежогасіння можна виконати наступним чином:
Автоматичний пуск – ППК виявляє пожежу та посилає сигнал пуску на порошковий модуль, тобто усі дії виконуються автоматично без присутності людини;
Ручний запуск – подача сигналу на запуск модуля порошкового пожежогасіння здійснюється вручну з приміщення пожежного поста або поряд із захищуваним приміщенням;

Автономний запуск – порошковий модуль самостійно виявляє та ліквідує пожежу.

Модулі порошкового пожежогасіння складаються з резервуара, заповненого порошком, що знаходиться під тиском стисненого газу. У горловину резервуара встановлено запірно-розпилювальний пристрій, який містить розпилювач із тепловим замком у вигляді скляної колби, індикатор і сигналізатор тиску. На розпилювач встановлено електромеханічний спонукач, сполучений з пожежним приладом керування, що дозволяє виконувати автоматичний пуск пожежогасіння.

В автоматичному режимі, після надходження сигналу від пожежного сповіщувача на приймально-контрольний прилад, останній надсилає електричний імпульс на пуск електромеханічного спонукача, який руйнує скляну колбу. При цьому, клапан запірно-розпилювального пристрою відкривається, і вогнегасний порошок під дією робочого тиску викидається у захищувану зону.

Трапляються ситуації коли стеля у приміщенні розміщена дуже низько і монтаж порошкових модулів стає неможливим. У таких випадках за допомогою мережі трубопроводу та відповідного устаткування виконується централізоване порошкове пожежогасіння. При централізованому зберіганні порошку весь його запас зберігається в станції пожежогасіння у великій ємкості, а розпилювачі розміщуються з певним кроком вздовж усього трубопроводу.

Компанія СВТ-ПЛЮС займається проектуванням і встановленням систем пожежогасіння по усій Україні і ми з радістю допоможемо Вам.